ЛСД 

Правда про ЛСД 
ЛСД набрав своєї популярності та широкого розповсюдження в 1960-х роках. ЛСД знову стає модним серед молоді. 
ЛСД продають у капсулах, таблетках і в рідкій формі. Спеціальний папір вимочують в ЛСД, а потім його нарізують на квадратики, ("марки") з малюнками. Кожен такий квадратик ЛСД являє собою одну дозу. Іноді ЛСД (LSD) приймають у рідкому вигляді, у вигляді крапель (так з'явився вислів «drop the acid» - буквально «капнути кислоти», а також одна з назв «кислота») або вводять в кров чи у м'язи. 

ЛСД є донині одним із найсильніших наркотиків і однією з найотруйніших хімічних речовин на Землі. ЛСД добувають із лізергінової кислоти, що видобувається з мікроскопічного грибка який паразитує на житі та інших зернових культурах. Наслідки від прийому ЛСД непередбачувані. Крихітна доза ЛСД може наркомана занурити в наркотичні галюцинації на 12 і більше годин до неземного "блаженства" або найбільшого страхіття. 
ВУЛИЧНІ НАЗВИ ЛСД: 
• Ейсід 
• Люся 
• Кислота 
• Близнюки 
• Кіт 
• Супермен 
• Мальок 
• Мікродот 
• Біла блискавка 
• Чарівник 
• Зелений дракон 
• Тріп 
• Віконна рама 
• Промокашка 
• Дзен 
• Мультики  
• Марка  
Короткострокові наслідки вживання ЛСД: 

Розширені зіниці, підвищена температура тіла, прискорене серцебиття, підвищений тиск крові, пітливість, втрата апетиту, безсоння, пересихає в роті і тремор. Людині, що вживає ЛСД, можуть приходити в голову важкі, жахливі думки і почуття, страх втратити контроль, зійти з глузду або померти, а також відчай. 

Довготривалі наслідки вживання ЛСД: 

Повторні ЛСД - тріпи або флешбеки, які відчуває наркоман через довгий час після прийому ЛСД, коли його дія, здавалося б, давно припинилася. ЛСД-тріп зазвичай починається і розсіюється протягом близько 12 годин, однак деякі наркомани повідомляють про дуже тривалі приступи психозу. 
ЛСД отримав вперше швейцарський хімік Альберт Хофманн у 1938 році, але психотропні властивості цієї сполуки були виявлені випадково у 1943 році. Якийсь час передбачалося, що дослідження нового препарату ЛСД дасть можливість зрозуміти природу шизофренії, хоча багато вчених не вірили в те, що психоделічний і шизофренічний психоз - ідентичні. Незважаючи на деякі спільні риси, припущення про єдину природі шизофренії і дії ЛСД було спростовано. Але на початку 1950-х чимало психіатричних установ світу проводили експерименти на тваринах і людях. А в цей час швейцарська компанія "Сандоз", навіть виготовила лікарський препарат Делізід, активною речовиною якого був ЛСД. 

У 1960-х активно велися дослідження ЛСД. Оприлюдненими виявилися випадки експериментів проведених ЦРУ (США) для вивчення ефектів ЛСД на людях, ймовірно, з метою пошуку ефективної речовини для використання в цілях державної безпеки і військових цілях. Вплив ЛСД досліджувався також деякими вченими в університетах США та інших країн. Найбільш відомими, напевно, стали дослідження ЛСД Станіслава Грофа і Тімоті Лірі. Останній активно пропагував цю психотропну речовину, бо вважав, що користь від неї перевищує можливі побічні ефекти. Крім того, він проводив приховані експерименти, і давав ЛСД деяким студентам, не попереджаючи їх про його найменування, як часто практикують при дослідженні психоделіки. Згодом, через ЛСД, Тімоті Лірі активно переслідувала влада, в тому числі і з-за його агресивної позиції про користь «розширення свідомості» для людини. 

Після свого дебюту ЛСД помилково передбачали використати в психіатрії щоб лікувати різні розлади і захворювання психіки, наприклад, шизофренії. Спочатку результати медичного використання демонстрували великий потенціал, однак згодом стало все ясно, а неконтрольоване використання ЛСД серед молоді набуло занадто великого розмаху, що викликало політичний скандал і привело до повної заборони ЛСД для будь-яких цілей, як медичних, так і рекреаційних, а також духовних (різні практики «розширення свідомості» характерні для руху New Age). 

 Америкою прокотилася хвиля захвату від психотропних речовин і ЛСД. Згодом ЛСД почав поширюватися по всьому світі.